Unpredictable needs of Ukrainian refugees: a challenge for Poland

19 April 2023

Authors: Oksana Pestrykova, Oleksandr Pestrykov, Ukrainian House in Warsaw / Our Choice Foundation

One of the biggest problems which Poland , Polish society, NGOs and ordinary citizens are facing, is the certain unpredictability of the needs of Ukrainian refugees. This seemingly unpredictability is explained by many factors, but in this article we would like to focus on two of the most important ones that should be considered in the process of providing effective assistance to Ukrainian citizens fleeing the war.

At Ukraine House Support Center, we focus on comprehensive assistance to refugees from Ukraine. Our job is to provide advice and assistance in legalization, housing search, access to medical services, job search and opening your own business, etc. Since the start of the full-scale invasion, we have provided about 60,000 consultations, which gives us some experience in understanding the changing needs and problems of refugees.

So what factors make refugees’ needs unpredictable to those who seek to help them?

The first reason is related to the fact that Ukrainian refugees are a homogeneous demographic group (women, children, the elderly), but not a homogeneous social group. Ukrainian society has been and remains a developed and complex society. Since the war affected not individual strata, but all together and instantly, Ukrainian refugees in Poland became a peculiar slice of the entire Ukrainian society. Different people, with different cultural, social and economic capital will have different needs. Some of the refugees arrived in Poland with knowledge of languages, business experience or high qualifications had quickly found themselves in local realities. Some were more dependent on state care and society before the war (if only because the state was his only employer) and though, became dependent from the state they arrived to.And if the policy of the Polish government, which by its actions encourages Ukrainian refugees to independent existence in general, without paying attention to the peculiarities of certain groups, can still be understood (the government’s goal is to create conditions and clear rules), then grassroots initiatives should take into account the fact that Ukrainian refugees in Poland are heterogeneous in terms of their problems and are not equal in their capabilities. For some, information assistance on legalization, signing a rental agreement and paying taxes is sufficient, while others will need help in finding cheap housing, retraining and language learning or holistic long-term support.

Finally, it should be remembered that among refugees there are also those who before the war were completely dependent on state care and society – pensioners, orphans, people with disabilities – their independent existence is almost impossible. Thus, in one case, assistance will consist in not interfering with adaptation, and in the other, in support in adaptation, while in the third – temporarily, until the end of the war, to assume the responsibility of caring for someone who cannot be left without it. It is difficult to say how many refugees belong to which category. According to the UN, now 33% of those who arrived in Poland in the first three months from the beginning of full-scale actions were employed. This percentage is less than according to state statistics, but it is still encouraging – every third refugee provides his existence through work. Instead, there is no hope that 49% of those who have not found or have not looked for work did so because of the discrepancy between the offers on the labor market and their qualifications (31%) and because of lack of knowledge of the language (28%), because these kind of problems should have already been solved within a year in Poland. Another 18% of UN respondents are the ones, who due to inability to work, were in Ukraine on pensions and other forms of social security. We can assume, that the three groups of respondents correspond to the three categories: those who do not need help, those who should be helped and those who should be taken into care.

The second reason for the volatile and unpredictable needs of refugees is uncertainty. The war lasts longer than any experts had expected, and the clear need of the first days has turned into the need to determine their fate not only in the short, but also in the long term, which is not always possible to combine. Uncertainty about one’s own needs to the outside observer (government, NGO staff, and citizens) often looks like the volatility and vagueness of refugee needs. Most refugees simply cannot clearly plan their future. On the one hand, unlike representatives of pre-war economic migration, forced migrants in the majority still seek to return home. That means,that they will not be interested in long-term rental housing, searching for a job or legalization of their stay in Poland. However, it becomes impossible to wait until the war will end. As a result, Ukrainians planning to return sometimes deliberately refuse better job offers, do not seek to learn the language and integrate, or interpret difficult housing conditions as forced and temporary.

We do not have data for the whole of Poland, but in February 2023 an interesting report by sociologists from the Opole Voivodeship was published. They compared the situation of forced migrants and pre-war migrants using local data. Only 28% of refugees had a permanent job, the rest either did not look for work, lived from part-time jobs or were ready to take up fast, unstable and low-paid work. This behavior of refugees in the labor market explains the discrepancy between state statistics, which claim that more than 70% of Ukrainians who arrived after the war had found a job, and data from direct surveys of refugees. According to the data of the latter, only about 30% of internally displaced persons have stable job in Poland. The Social Insurance Institution (ZUS) statistics take into account that each notification of employment as the employment of an individual, and therefore, a person who has worked in a year, for example, on three monthly contracts with different employers, will appear in the statistics as three different people.

The most tragic nuance to keep in mind is that uncertainty affects the behavior and needs of people who have a place to return. Those, whose homes remained under occupation gradually begin to put up with a fate as internally displaced person – the fate of the exile. For these people, life in Poland is neither a chance nor an opportunity, but a bitter necessity, the only doubtful advantage of which is the confidence in the absence of a normal future at home.

The article was prepared as part of the project “4Ukraine. Migration challenges: lessons from Poland and Germany” of the “Bridges of the Future. Poland and Germany for Ukraine” of the Foundation for Polish-German Cooperation. The project is financed by the Federal Foreign Office of Germany.

Непередбачуваність потреб українських біженців: виклик для Польщі

Оксана Пестрикова, Олександр Пестриков, Український Дім у Варшаві / Фундація Наш вибір

Однією з найбільших проблем, що постають перед польською державою, польським суспільством, недержавними організаціями та простими громадянами, враховуючи ту кількість українців, яка зараз знаходиться на території Польщі, є певна непередбачуваність потреб українських біженців. Ця, насправді позірна, непередбачуваність пояснюються багатьма чинниками, але в цій статті нам хотілося б зосередитися на двох найважливіших, які слід враховувати у процесі надання ефективної допомоги громадянам України, що рятуються від війни.

У Центрі підтримки Українського дому ми зосереджуємося на комплексній допомозі біженцям з України. Наша робота полягає у наданні консультацій та допомозі у питаннях легалізації, пошуку житла, доступі до медичних послуг, пошуку роботи та у відкритті власного бізнесу тощо. З моменту початку повномасштабного вторгнення ми надали біля 60 000 консультацій, що дає нам певний досвід у розумінні змінності потреб та проблем біженців.

Отже, які ж фактори роблять потреби біженців непередбачуваними для тих, хто прагне їм допомогти?

Перша причина пов’язана з тим, що українські біженці є однорідною демографічною групою (жінки, діти, літні люди), але не однорідною соціальною групою. Українське суспільство було і залишається суспільством розвиненим і складно організованим. Оскільки війна торкнулась не окремих верств і прошарків, а усіх разом і миттєво, то і українські біженці в Польщі стали своєрідним зрізом всього українського суспільства. Різні люди, з різним культурним, соціальним і економічним капіталом будуть мати різні потреби. Хтось з біженців прибув до Польщі зі знанням мов, з досвідом підприємницької діяльності або високими кваліфікаціям і досить швидко зорієнтувався в місцевих реаліях. Хтось був більш залежним від державної опіки і суспільства перед війною (хоча б тому, що держава була його єдиним роботодавцем) і схильність до такої залежності приніс з собою. І якщо політику польського уряду, який своїми діями спонукає українських біженців до самостійного існування в цілому, не звертаючи уваги на особливості тих чи інших груп ще можливо зрозуміти (мета уряду створювати умови і зрозумілі правила), то низові ініціативи мають враховувати той факт, що українські біженці в Польщі неоднорідні з огляду на їхні проблеми та не рівні у своїх можливостях. Для одних достатньо інформаційної допомоги щодо легалізації, підписання договору про оренду житла та сплати податків, інші ж потребуватимуть допомогти у пошуку дешевого житла, у перекваліфікації та вивченні мови або цілісної довготривалої підтримки. Зрештою, слід пам’ятати, що серед біженців є також ті, що до війни повністю залежали від державної опіки та суспільства – пенсіонери, діти-сироти, люди з інвалідністю – їх самостійне існування практично неможливе. Таким чином, в одному випадку допомога буде полягати у тому, щоб не заважати адаптуватися, а в іншому, щоб підтримати в адаптації, у той час як у третьому – тимчасово, до кінця війни, прийняти на себе обов’язок опіки над тим, кого без неї залишити не можна.

Скільки біженців належить до якої категорії сказати важко. За даними ООН зараз 33% з тих, хто прибули до Польщі у перші три місяці від початку повномасштабний дій, працевлаштувалися. Цей відсоток менший, ніж подають державні статистики, але все одно є обнадійливим – кожен третій біженець забезпечує своє існування працею. Не дає натомість надії той факт, що з 49% тих, що не знайшли або не шукали праці зробили це через невідповідність пропозицій на ринку праці своїм кваліфікаціям (31%) і через незнання мови (28%), тобто через проблеми, які б мали вже бути вирішені протягом року перебування в Польщі. Ще 18% опитаних ООН – люди, що через нездатність до праці перебували в Україні на пенсійному та інших формах забезпечення. Можна припустити, що три групи респондентів відповідають трьом описаним категоріям: тим, кому допомога не потрібна, тим, кому слід допомогти і тим, кого слід взяти під опіку.

Друга причина мінливості і непередбачуваності потреб біженців полягає у невизначеності. Війна триває довше, ніж припускали будь-які експерти, а чітка потреба перших днів – знайти тимчасовий захисту перетворилась у необхідність визначатися зі своєю долею і долею своїх близьких не тільки у короткостроковій, але й у довгостроковій перспективі, що не завжди вдається поєднати. Невизначеність з власними потребами для зовнішнього спостерігача (уряду, співробітників неурядових організацій та громадян) часто виглядає як мінливість і нечіткість потреб біженців. Більшість біженців просто не можуть чітко планувати майбутнє. З одного боку, на відміну від представників довоєнної економічної міграції, примусові мігранти в більшості все ж таки прагнуть повернутися до дому. Тобто, вони не будуть зацікавлені у довгостроковій оренді житла, у пошуку праці на перспективу та швидкому проходженні заплутаної стежки легалізації у Польщі. Проте і перечікувати війну в режимі «ще місяць, може два» в умовах весни 2023 року стає неможливим. Як наслідок, українці, які планують повернення часом свідомо відмовляються від кращих пропозицій праці, не прагнуть вивчити мову та інтегруватися або складні житлові умови трактують як вимушені і тимчасові.

Ми не маємо даних по всій Польщі, але в лютому 2023 р. був опублікований цікавий рапорт соціологів з опольського воєводства, у якому вони на місцевому матеріалі порівнювали становище вимушених мігрантів і мігрантів довоєнних. Тільки 28% біженців станом на рік перебування у Польщі мали щось, що могли назвати постійною роботою, решта або не шукала працю, жила з підробітків або готова була братися за роботу «на зараз», що найчастіше є роботою швидкою, нестабільною і низькооплачуваною. Така поведінка біженців на ринку праці якраз і пояснює розбіжність між державною статистикою, яка стверджує, що понад 70% українців, що приїхали після війни мають працю і дані з безпосередніх опитувань біженців. З даними останніх отримали стабільну працю в Польщі тільки біля 30% вимушених переселенців. Статистики ЗУС враховують, кожне повідомлення про прийняття на роботу як працевлаштування окремої людини, а отже, людина яка за рік пропрацювала наприклад на трьох місячних контрактах у різних роботодавців, відобразиться в статистиках як три особи.

Найтрагічніший нюанс, про який слід пам’ятати – невизначеність найбільше впливає на поведінку і потреби осіб, яким є куди повертатися. Ті, чиї домівки залишилися в окупації починають поступово миритися з іншою, ніж вимушений переселенець долею, долею вигнанця. Для цих людей життя в Польщі не є ані шансом, ані можливістю, а гіркою необхідністю єдиним сумнівним плюсом якої є впевненість у відсутності нормального майбутнього на батьківщині.

Стаття підготовлена в рамках проекту «4Ukraine. Міграційні виклики: уроки з Польщі та Німеччини» проекту «Мости майбутнього. Польща та Німеччина для України» Фонду польсько-німецької співпраці. Проект фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.